Леся Українка «Я любила вік лицарства» (Презентація книги)

      Ведуча. У кінці 19 ст. на початку 20 ст. в українську культуру прийшла плеяда жінок- інтелігенток, інтелектуалок,творчих і публічних постатей. Наталя Кобринська, Уляна Кравченко, Ольга Кобилянська, Любов Яновська, Леся Українка- найпомітніші  з-поміж них.

Можна з певністю сказати:такої унікальної натури,тонкої

і чистої душі, як у Лесі Українки, не часто можна зустріти серед відомих письменників.

Перед вами книга  Лесі Українки « Я любила вік лицарства…»

До видання включено вибрані вірші, поеми та драматичні твори видатної літераторки, без яких палітра української літератури

втратила б свої найяскравіші барви .

Розповіді учнів – учасників презентації про життя і творчість Лесі Українки.

1-ша учениця: Лариса Петрівна Косач( таким є справжнє ім’я Лесі Українки) походила з шляхетної  родини, де високо поціновувалися знання з різноманітних галузей людської думки, шанувалися мистецтва, одним словом, панувала висококультурна атмосфера.

1-й учень. Ще пан Петро Косач, батько Лариси Петрівни, був юристом,

громадським діячем; Ольга Косач- письменниця, знавець народних традицій; її рідний брат Михайло Драгоманов- відомий учений ,організатор демократичного руху. Родина підтримувала дружні відносини з І. Франком, М. Павликом, М. Лисенком, м. Старицьким, М. Заньковецькою, О. Кобилянською- товариство безсумнівно було вишуканим.

2-га учениця. Велика частина життя Лесі Українки пов’язана з Волинню,яку вона називала «рідним куточком».

Тут вона народилася 25 лютого 1871 року у м. Новограді Волинському.Тут відкрила чарівний світ природи, тут відчула себе Українкою.

2-й учень. Леся з  народження була обдарованою: в 4 роки навчилася читати, у 9-ть взялася до літературної творчості,у 13-ть почала публікуватись під своїм знаменитим псевдонімом, у 19-ть написала для молодших сестер підручник « стародавня історія східних народів».

3- тя учениця. Леся захоплювалась давниною. Пізніш зізнавалася:

У дитячі любі роки ,

Коли так душа бажала

Незвичайного, дивного,

Я любила вік лицарства

« Мрії»

3-й учень. Батьки всіляко заохочували духовний розвиток дітей, зокрема дбали про ознайомлення з народними традиціями. Так,улітку 1876 р. Ольга Петрівна ( мати) разом з Лесею та Михайлом відпочивали в селі Жаборинці, де Леся вперше почула розповіді про мавку.

З тих, хоч і дитячих , але сильних вражень пізніше народився

літературний шедевр- « Лісова пісня».

Учениця в ролі Мавки:

« Візьму собі твою співочу душу,

а серденько словами зачарую…

Я цілуватиму вустонька гожі,

щоб загорілись,

щоб зашарілись,

наче ті квітоньки з дикої рожі !»

Я буду вабити очі блакитні,

хай  вони грають,

хай вони сяють,

хай розсипають вони самоцвітні!

( Раптом сплескує руками)

Та чим же я принаджу любі очі!

Я ж досі не заквітчана!

1-й учень. А тепер інший біографічний акорд:

в дитинстві в Лесі була ще одна пристрасть- фортепіано,яке їй 5-річній подарували батьки.

До свого улюбленого інструмента Леся Українка елегійно зверталася :

Мій давній друже! мушу я з тобою

Розстатися надовго… Жаль мені !

З тобою, звикла я ділитися

журбою,

Вповідувать думки веселі і сумні.

( « До мого фортепіано» )

1- ша учениця. Що ж змусило авторку цих рядків розстатися з «давнім другом ?»- Хвороба: багато років Леся Українка слабувала на туберкульоз. Тож їй було дано багато талантів і здібностей , а ось здоров’я … катма.

Хвора тілом, але міцна духом жінка, вона сприймала свою хворобу як  випробування, що загартовує характер.

« Хто вам сказав, що я слабка,

що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука

Чи пісня й думка кволі ?-

так  охарактеризувала себе і своє слово у вірші « Хто вам сказав, що я слабка…».

2-й учень. Доля відміряла Лесі Українці всього- на- всього 42 роки. Це були насичені, яскраві, повноцінні роки : творила, працювала як науковець, перекладач, літературний критик,             публіцист, долучалася  до громадських справ, зрештою, кохала, вийшла заміж- її чоловік був музикознавець- фольклорист Климент Квітка.

2-га учениця. Вона багато подорожувала. Крим,Італія, Болгарія, Греція, Литва. Авмтрія, Швейцарія, Єгипет,Грузія.

3-тя учениця.Під час таких подорожей вона писала…

                       Мов зачарований стоїть

        Бахчисарай

                       Шле місяць з неба промені

        злотисті,

                       Блищать, мов срібні , білі стіни

        в місті ,

                       Спить ціле місто, мов заклятий край .

       ( « Бахчисарай»)

       Із  « Кримських спогадів».

1-ша учениця. А ось пейзаж із поезії « Дим», написаної у Сан- Ремо:

                 І я дивилась на ті бездомні

                 села  італьянські

                ( Вогню й малого для « поленти»

                 На рижові поля , страшні досить ),                       різалії…»                                                                                           1- й учень. Або, приміром, Єгипетська тематика:

           Плакати довго Єгипет не вміє.

          Умив свої пальми

          Руно зелене та буйне ланів

          понадпільських  скропив…

                      ( « Таємний дар»)

2-га учениця. Проте чужі країни, їхні небачені красоти і дива, не затьмарили головного чуття- любові до рідної землі.

Лесю дуже тягнуло на Волинь, але тамтешній клімат при її хворобі  був непідходящий. А в поезії « Вечірня  година», сказано:

                      Ой чи так красно в якій

                       країні,

                       Як тут, на нашій рідній

                       Волині!

2-й учень. У 1897 р., перебуваючи  в Криму, Леся Українка і Сергій Мержинський  піднялися на гору Ай- Петрі. Їхнім очам відкрився понурий пейзаж. В поезії « Уривки з листа»  поетеса описує:

          Крейда, пісок, червонясте

                    Та сіре каміння

     Скрізь понад шляхом нависло,

     неплідне  та голе…

3-й учень. І дуже вразила Лесю Українку квітка- гірський едельвейс: горда і життєствердна сила, що здолала камінь, краса, що осяяла пустку.

Таким є художнє слово Л. Українки – як  ломикамінь .

Хоча широке визнання до поетеси прийшло ще за життя. Та було й інше: цензура в царській Росії переслідувала її поезії, статті, книжки.

1-ша учениця. Творчість Л. Українки , власне, не забороняли в радянські часи. Однак не дозволяли  всю - приміром крамольною вважалася драматична поема « Бояриня».

Так на кожний випадок цитувалися знамениті рядки з поезії:

«Contra spem spero!» :

             Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

             Серед лиха співати пісні,

             Без надії таки сподіватись,

            Жити хочу!Геть думи сумні!

1-й учень. У поетичному  набутку Л. Українки є низка творів, присвячених Сергію Мержинському. Цю людину вона кохала… Однак С. Мержинський тяжко хворів. Леся дбала про нього, як могла. А біль і тривогу гамувала у творах.

2-га учениця.

     Уста говорять:» він навіки згинув!»

    А серце каже: « Ні він не покинув.»

    Ти чуєш, як бринить струна якась

    тремтяча?

    Тремтить, бринить, немов сльоза

    гаряча,

    Тут в глибині, і б’ється враз зі мною:

   « Я тут, я завжди тут,

    Я все з тобою!»

2-й учень. Головним героєм поеми « Давня  казка» є митець, що

мав « талан до віршів, не позичений , а власний.» Такому обранцю долі під силу пробудити гідність у зневіреному народі, збунтувати його проти несправедливості:

                      Проти діла соромного

                      Виступає слово праве-

                      Ой страшне оте змагання,-

                      Хоч воно і не криваве!

Ведуча. « Проти діла соромного» і нині  звучить слово Лесі Українки. Як гірський едельвейс, воно пробиває камінь національної байдужості, неуцтва, духовної ліні і сірості - і дарує свій осяйний квіт тому, хто годен його дістати з вершини.