У росяні вінки заплетені суцвіття До ніг
тобі,титане, кладемо...
Минуло 206 років від дня народження Т.Г. Шевченка, але й сьогодні
його слово живе між нами. Народжений весною він був і зостався
символічним промінчиком весняного пробудження, символом незнищенності людства і
людяності, в ім`я яких він жив.
В одній притчі розповідається про картину
невідомого художника, на якій був зображений Ісус, що стояв на порозі коло
зачинених дверей. Великі критики винесли вердикт про те, що полотно не
завершене, бо художник забув намалювати
ручку від дверей. На що митець відповів: « Ісус стукає у двері, серця і душі, а відчинити їх
можна тільки зсередини.
Учні 6 класу
відчинили двері свого серця і впустили цей символічний кобзарський
промінчик, який дарує світло для нашої душі, щоб ми могли по новому відкрити
для себе велич образу Т. Шевченка.
Світлицею сам Шевченко називав велику, чисту і
світлу парадну кімнату в будинку. А наша світлиця – це знак нашої вдячності
великому синові українського народу.
Діти читали ліричну поезію Шевченка, яку знають і
люблять в усьому світі, співали пісні.
Під керівництвом учителя Галини Миколаївни
Семенюк вирізали, розфарбували та склали портрет
Шевченка.
Великою
загадковістю портрета Шевченка є те, що
у якому б місці кімнати
ми не стояли , зосереджений погляд поета завжди дивиться на нас, ніби питає ,чи ми вірні його заповітам, чи любимо свою
Україну так, як любив її він?
Представили різні видання збірок «Кобзаря», які є у бібліотеці ліцею.
Минатимуть роки,спливатимуть віки. А Тарас
Шевченко залишиться у нашій пам`яті. Бо є й буде Україна і є український народ, який пам`ятає його заповітні слова:
І мене в сім`ї великій,
В сім`ї вольній, новій,
Не забутьте пом`янути
Незлим тихим словом.
Немає коментарів:
Дописати коментар